Критика - вбивця настрою чи стимул до змін?

Автор
Опубликовано: 1525 дней назад (23 июля 2013)
+1
Голосов: 1
Всім привіт!
У цьому блозі хочу поміркувати про те, як у нашому буремному світі зберігати спокій. А разом з ним і свої нервові клітини, здоров'я загалом та гарний настрій. Що це мені надумалося про таке писати? Та, мабуть, це буде така собі підбірка порад самій собі. І, маю надію, комусь іще вони стануть в пригоді.
Сьогодні окрему увагу приділю критиці та критикам. Хто вони, ці люди, які не завжди знають, як має бути, але точно впевнені в тому, що в тебе воно якось не так? О, ними можуть бути хто завгодно: батьки, вчителі/викладачі, керівництво, друзі... Список можна продовжувати до кінця сторінки. Та й сам часто ловиш себе на тому, що берешся критикувати когось чи щось, чи не так? Ось вам буденні приклади: „в неї сукня закоротка”, „йому не завадило б побритися” та всяке таке інше. Але, зверніть увагу, ми найчастіше не вдаємося до прямої критики. Коли це ви підходили до дівчини на вулиці й казали: „Ти в дзеркало дивилася? Ходиш тут, як...(далі варіації епітетів)” Ми й знайомим цього найчастіше не кажемо (хоч бувають випадки, коли б не завадило:)). Чому? Бо критика позитивних емоцій ніколи не викликає. Добре ще, якщо в людини є почуття гумору, вона засміється й скаже: „А й справді! І де мої очі були”. Але життєві спостереження говорять, що шанси почути таке критикові нікчемно малі. Тому, вважаючи себе вихованими та толерантними, від прямої критики ми найчастіше втримуємося. Але в людини за спиною можемо говорити що завгодно і почуватися при цьому абсолютно нормально. Так от, запам'ятайте перше правило критики:
„Якщо не можеш сказати зауваження, дивлячись людині в очі, не кажи його зовсім”.
Це не означає, що потрібно набратися нахабства і говорити всім підряд, що вас у них не влаштовує. Справа в тому, що якщо щось втримує від критики, можливо це „щось” має рацію. Може вам не подобається дівчина в короткій сукні, бо десь там, в глибині душі, ви заздрите її довгим струнким ногам. Ну звичайно ж, ви не зізнаєтесь у цьому ось так одразу! Адже заздрість - це ще один порок, а хто ж любить їх визнавати? Ой, про все це ще говорити й говорити, але мені час відлучитися попрацювати)
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

Добавить комментарий
Новые объявления

Нет объявлений для отображения.

Новости сайта
В этой теме форума обсуждаем статью "Організатор книжкової барахолки Валерія Петько: «Хочу, щоб Полтава стала європейським містом, де цінують культуру»"
10 дней назад
В этой теме форума обсуждаем статью "«Яким може бути майбутнє полтавської набережної? Історія успіху парку “Наталка”»"
10 дней назад
11 дней назад

Вся лента активности